Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Кандиба,1907-1944) – поет, який належав до покоління другої хвилі українських емігрантів. Археолог та публіцист. За життя Олег Ольжич видав лише дві книжки поезій "Рінь" та "Вежі". Третя збірка "Підзамчя", упорядкована самим автором, побачила світ вже після смерті поета у 1946 році. Героїчна особистість, незламний борець за свободу свого народу.
Олег Олександрович Кандиба народився 8 липня 1907 року в Житомирі, в родині відомого українського поета Олександра Олеся та гімназійної вчительки. З ранніх років був талановитим та відрізнявся особливими здібностями до читання, грав на піаніно і скрипці, чудово малював. У віці трьох років навчився читати, а в 5 років вже написав першу п'єсу про козацькі часи. Почав навчатися у середній трудовій школі Пущі-Водиці, закінчивши навчання вже в Празі, куди переїхала його сім'я. Після став студентом філософського факультету Карлового університету Праги, захистивши докторську дисертацію у 23 роки. Самостійно вивчив дев'ять європейських мов. У 1928 році опублікував перше оповідання "Рудько" під псевдонімом Лелека, а перші вірші поета вийшли в журналах "Літературно-науковий вісник" та "Студентський вісник".
Відбувшись як відомий вчений-археолог, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах, був запрошений читати лекції з археології у Гарвардському університеті США, активно популяризував археологію, займався дослідницькою діяльністю та організовував наукове життя української діаспори, редагуючи "Збірник українського наукового інституту в Америці". Його дослідження і наукові праці публікувалися в Англії, Німеччині, Чехії та Югославії.
У 1929 році став одним з найбільш активним членом ОУН. Брав активну участь у створенні Карпатської України й боровся проти угорських окупантів.. Складний період галицького революційного підпілля він увічнив у поемі "Городок 1932". Загалом все, що відбувалося в міжвоєнний період на західноукраїнських землях, відбивалося в творчості поета.
З початком Другої світової війни Олег Ольжич повертається в Україну та очолює націоналістичне підпілля в Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів переїздить до Львова. В травні 1944 року його заарештовує гестапо та перевозить до Берліну, а згодом переводять у концентраційний табір Заксенгаузен, в якому він був закатований до смерті 10 червня 1944 року.
В Україну творча спадщина поета почала повертатись тільки після 1991 року. Сьогодні в Україні виходять книги з віршами та публіцистикою Олега Ольжича, публікуються наукові праці та спогади про поета, про видатного поета-борця поставлений біографічний фільм "Я камінь з Божої пращі", який отримав Національну Шевченківську премію 2002 року.
