Лілічка багато мріє і багато хоче. І у Лілічки є суперсила, яка називається «а чом би й ні?». Вона дістає її кожен раз, як до голови приходить нова ідея і руки сверблять, щоб втілити її. Одного дня її авантюрність закидає Лілічку з підліонського селища міського типу аж на інший кінець Франції, в Ангулем. У місцевій книгарні їй до рук потрапляє звичайний і зовсім непримітний чорний блокнот.
«А чому би мені не почати нарешті вести власний щоденник?», — каже до себе Лілічка. Вона й не здогадується, що він стане її особливим місцем, де вона пригадає студентські історії з України, Швейцарії й Франції, а разом з ними розкаже і про кохання з тіндеру, і про вічно незадоволених французів, і про життя на фермі, і про зміну професії. Нічим не примітний чорний блокнот за 5 євро 39 центів з ангулемського книжкового магазину, а вмістив у себе цілий Ліліччин світ.
Про авторку:
Валерія Пампуха хотіла бути істориком, а тепер працює з цифрами у логістиці. Колись студентка Могилянки, яка поїхала за обміном до Женеви, а потім перетнула французький кордон і провчилася ще у трьох університетах на різних спеціальностях, аж поки не отримала диплом магістерки з промислового і логістичного менеджменту.
Народилася у місті, якого за останніми даними не існує, тобто — у Житомирі. Зараз живе у Фос-сюр-Мер на півдні Франції без собак і котів, а лише з хлопцем. Вирощує томати на підвіконні й все ще не знає, ким буде, коли виросте.
Уривок з книги
