Осінь для ангела

Євген Пашковський є сьогодні безперечно одним із найсильніших українських прозаїків, що може здатися парадоксальним, адже минуло вже майже двадцять років, відколи він відійшов від художньої літератури в строгому значенні цього слова, присвятивши себе духовним справам. Глибина пошуків людського, гідна Сартра з Камю, тягучість моменту і плинність художнього світу, не згірш як у Фолкнера, густина мови, якій, мабуть, позаздрив би й сам Джеймс Джойс. Але заразом Євген Пашковський дуже традиційний письменник, занурений у світ українського буття, тож помітити ці перегуки спершу не так просто. Проза Пашковського не з тих, які легко піддаються читачеві. Його мова щільна, немов ґрунт під ногами його героїв, але заразом плинна й нестабільна, вона засмоктує й пручається водночас, несучи читача, ніби нестримна річка, нескінченними завихреними лабіринтами внутрішнього монологу оповідача й не залишаючи безпечного місця, щоб перевести подих. Світ романів Євгена Пашковського переважно сірий, з численними вкрапленнями чорноти, проте він не безпросвітний, тож читачі, які зуміють продертися крізь це густе, місцями наїжачене письмо, будуть винагороджені якщо не спасіннями, любов’ю та розрадою, то принаймні дуже людською надією на них.

Роман «Осінь для ангела», яким ми розпочинаємо нашу спробу повернути тексти Євгена Пашковського сучасному читачеві, є першою частиною дилогії, що завершується найвідомішим твором автора «Щоденний жезл». В книжковому форматі роман публікується вперше. Ця книга також відкриває нашу нову серію української художньої літератури, яка, сподіваємося, регулярно поповнюватиметься важливими, майстерними й непересічними текстами.