Детективний роман з елементами психологізму «Пластилін» від Іри Баковецької-Рачковської — це неординарний, сміливий погляд на сутність буття й природу самовизначення людини. Це ніби прочинені двері у світ людської душі… Сюжет захоплює з перших рядків і «тримає» аж до кінця. Лінія головного героя закликає до багатогодинних міркувань щодо людського буття й заразом розбурхує найпотаємніші глибинні почуття й найвідвертіші емоції. Отже, буде цікаво!
«Пластилін» — це кардинально нове слово в сучасній українській літературі. Головний герой роману — журналіст на прізвисько Кекс — береться за розслідування вбивства одинадцятьох своїх колег, заразом поринаючи в глибини власної душі й ув’язаючи в пластиліновій масі людської буденності. Що за істота наважилася скоїти це жахіття? Яким міг би бути мотив? Чи є це ритуальною витівкою релігійних фанатиків або кровожерною помстою зневіреної коханки? Чим далі заходить розслідування, тим краще для читача відкривається світ головного персонажа з його спостереженнями та внутрішніми переживаннями. Кексові доведеться пройти важкий шлях, щоб розплутати справу, бо, тільки знайшовши вбивцю, він зуміє пізнати себе.
ПРО АВТОРКУ
Іра Баковецька-Рачковська — письменниця, етно-рок-виконавиця, композитор, краєзнавець, журналіст, головний редактор, громадська діячка. Закінчила Національний університет «Острозька академія» за спеціальністю «Філософія. Релігієзнавство», здобула спеціальність «Хорове диригування» в Інституті мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету та ступінь магістра журналістики в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті. Автор поетичних збірок «Фундаменти святинь» (2008), «Римовані весни» (2012), «Перехрестя роси» (2013), «Із ребра хаосу» (2015), «Write, tomboy, write! Або Якби Бенксі жив у місті Ра» (2017) та книжки-дослідження «Релігійне життя надслучанського краю» (2013). Лауреат літературних премій імені Михайла Дубова та Валер’яна Поліщука.
ЦИТАТИ З КНИГИ
У масі людського пластиліну
Людина сама вибирає мету перебування в пластиліновій масі, у загальнолюдському бовтанні, від якого вона стомлюється морально, фізично й підсвідомо. Вона не може сприйняти свободу, бо свобода забирає час, свобода розсіює, зіштовхує і дає шанс змінити напрям дій. Стимулювати може тільки незручність, а дискомфорт прискорює рух до мети. Таке садо стимулює людство, у якого час впливає на вибір, а не навпаки!
Різниця в стандартах
В Україні деякі європейські суспільні норми видаються дебільнуватими. Ніхто відверто не стане показувати пальцем на викладача, який рулює на велику, а поли чорного плаща тріпочуть від зустрічного вітру, тому що в Європі це суперовий стандарт, але й мало хто не посміється в домашньому колі, згадавши чувака, який мчав на двох колесах навпомацки, бо галстук закривав очі й частково підтирав носа.
Баклажановий жах
Що примушує жінок після п’ятдесяти фарбуватися в баклажановий колір? Це якийсь абсурд! І страшенно невдалий варіант для вікового естетичного стереотипу, а вони, як на зло, фарбуються в цей бісів баклажанний колір! І такий вибір не залежить від соціального статусу жінки. Біс його знає, чому вони його вибирають!
Як статус грає в слова
Скидалося на те, ніби ця залізна леді, насправді сповнена запасом невикористаної сексуальної енергетики та активного лібідо, пускає Кекса на свою територію. Стовідсотково було би подарунком долі замутити щось із цією дамою, навіть свідомо розуміючи, що на «ти» перейшов її соціальний статус, який і не збирався залишати Кексу його «ви». Гра слів вихованості та освіченості.
