Сімнадцятирічна Шарлотта Девіс — понівечена. У свої роки Чарлі вже втратила більше, ніж інші втрачають за все життя. Проте вона навчилася забувати й відпускати: скло, що врізається в шкіру, випалює смуток — і зрештою в душі не залишається нічого, крім спокою. І ти вже не думаєш про батька, якого забрала річка. Або найкращу подругу, що пішла назавжди. Чи матір, яка зреклася тебе…
Після кожного нового шраму серце Чарлі дедалі твердішає, та водночас ще дужче болить. Чи вдасться їй не переступити небезпечної межі — натомість відшукати дорогу назад? Чи зможе понівечена дівчина знайти своїх людей і залікувати рани — фізичні й душевні?
Уривок з книги
