Глеванія… Село, сказати б, виїмкове: щокрок настопчеш на котрусь приведенцію. Тим-то усяк зайдисвіт має змогу необачно ускочити у хараман. Та не гарма-дарма, а через отих химерників, що невиводний каламут учиняють. Поринувши у онеє дієписання, читач бачитиме калейдоскопічне розмаїття заділкуватих й авантурничих пригод, що були укинулися мешканцям сеї весі. Нестак теє вигадка, а радше компонування з подій довіряних, поспіль оправлених у химородь.
Головно йдеться про дивочні літошні вакації хлопчика Тимка, про його начудну блуканину ин-якими світами й про штукарські вчинки строкатої кумпанії, до якої він причинився. Закрутисті припадки їхнього побиту деинде пересипані мализною философії, історії й популярної науки, присмачені незлим українським гумором. Дієпис бучно галузиться, даючи змогу читачеві, як матиме охоту, мислено домалювать сьому вітистому дереву ще й набавних гілок. Книга пропонує висліджувать світ, глядячи широко, позбувшись упереджень й звичаєвого розсуду. Втім – доконечно любити й захищати свій край, піклуватись о додержанні природньої чистоти.
Мова твору рясно здоблена лексемами, що після 1930-х років умисно вилучалися з мовного обігу, роблячи українську мову яко мога уподібненою до московської. Отже у сім творі використані мовні коштовности, що їх здарували нащадкам Б. Грінченко, М. Номис, О. Маркович, Д. Яворницький, В. Дубровський, О. Ізюмов, А. Кримський, І Вирган, М. Пилинська й инші. Не годилось би цьому скарбу дармовано, мертво й німо, лежати на полицях. Отим автор поважився відживити їхній труд, вигуливши фарбляне слово з оспалих заховів.
А щоб читачеві не бігати бозна-як сторінками грубих фоліянтів, шукаючи тлумачень декотрих нині маловживаних слів, автор додав до твору словничок.
Уривок з книги
