Серед безкрайого моря є стрімка гора. На її вершині — зліплений абияк, а проте затишний дім, у якому живе Сонце. Щоранку воно виїжджає в небо на своєму буйному коні Татоші — а вдома залишається Ма. Вона веде господарство, добуває поживу, готує, а вночі й вичісує Сонцю золоте волосся, щоб гарно світило весь день...
Може, так тривало б і досі — якби одного дня не постукала в двері юна вітриця. І не почала з’ясовувати, на чому цей крихкий світ тримається насправді, які скелети ховаються в потаємних кімнатах і які пристрасті нуртують у надрах гори та в серці Матері Сонця...
Для старшокласників та дорослих читачів.
Уривок з книги
