Натанові досі лише сімнадцять, і його самого це дивує, адже почувається він на всі сто сімнадцять.
Він мусив убити свого батька та з’їсти його серце, і тепер хлопець має багато нових Дарів, які треба опанувати. Це важко, та ще важче — жити з жахливим спогадом, тягарем провини та лютою ненавистю до тієї, котра в усьому винна.
Хлопець от-от загубиться серед моторошного минулого, кривавої реальності та непевного майбутнього. Аж ось у його невеселому житті з’являється ніжне кохання, що тримає юнака при тямі та веде до світла.
Чи вдасться Натанові втілити свою мрію про спокійне, сповнене любові життя після війни?
Уривок з книги
