Автор | Дуглас Норт, Джон Волліс, Баррі Вайнгост |
Видавництво | Наш Формат |
Рік | 2017 |
Обкладинка | невідомо |
Мова | Українська |
Формат | 70х100/16 (170х240 мм.) |
Експерти рекомендують |
Валерій Пекар, Школа нового мислення |
Чому одні країни багаті, а інші бідні? Чому в одних країнах існує демократія, а в інших ні? Чому одним країнам вдається викорінити корупцію, а в інших ніяк не виходить? Ці та подібні питання хвилюють вчених, політиків і простих громадян з часів Адама Сміта.
Дотепер в гуманітарних науках переважав галузевий підхід: економіка, політика, культура, ментальність, духовність вивчалися окремо. Той чи інший аспект суспільного життя час від часу оголошувався домінуючим: Маркс ставив на перше місце економічні відносини, а Вебер — релігійні основи. В результаті ми донині не можемо зрозуміти, як влаштований світ, в якому живемо. Остання книга Нобелівського лауреата з економіки Дуґласа Норта, написана в співавторстві з молодими колегами — істориком Джоном Воллісом і політологом Баррі Вайнґестом, пропонує новий підхід до цього складного світу.
Автори виділяють два типи держав, що принципово відрізняються один від одного у своїх інституціях: природна держава і порядок відкритого доступу. Нав’язування природній державі чужих для неї інституцій відкритого доступу призводить до її ослаблення, а не посилення, — саме тому природна держава всіляко чинить опір. Зріла природна держава поступово накопичує передумови для переходу до відкритого доступу, але сам перехід відбувається як стрибок. Детальний розгляд британської, французької та американської історії показує, як ці три країни першими пройшли бар’єр, що відокремлює природні держави від відкритого доступу, і як це позначилося на їхній могутності. Інші ж взялися негайно копіювати цей шлях, більш-менш вдало.
Найважливіша антивеберівска й антимарксистська теза авторів: еліти не монолітні, і справа не в протистоянні привілейованих еліт і знедолених мас, а у внутрішніх процесах «перетягування ковдри» всередині еліти. Фокусуючись на поняттях, що рідко потрапляють до сфери уваги вчених, таких, як монополія на насильство, безособовість відносин і право створення організацій, автори постулюють нерозривний зв’язок економіки і політики, — про що ми, українці, на власному досвіді довідалися набагато ясніше, ніж більшість нинішніх вчених із розвинених держав.
Прочитавши цю книгу, ви зрозумієте, де знаходиться Україна на шкалі соціально-економічно-політичного розвитку, як дивно мало нам залишилося зробити для якісного стрибка, і як надзвичайно важко цей стрибок зробити.