Ця книга входить в
Комплект книг Сергія Плохія "Ядерні катастрофи"
(Ціна комплекту нижче суми ціни кожної з книг окремо)
Сергій Плохій розповідає драматичну історію шести найбільших ядерних катастроф, що спіткали людство у ХХ столітті: аварія на Чорнобильській АЕС, руйнування станції «Фукушіма-1» унаслідок цунамі, ядерні випробування на атолі Бікіні, Киштимська аварія, пожежа на станції «Віндскейл» та аварія на «Три-Майл-Айленді».
Спираючись на глибокі дослідження та показання свідків, Плохій простежує розгортання кожної кризи, ключові рішення учасників подій, а також реакцію урядів, які часто намагалися приховати масштаби катастроф. Водночас автор розширює фокус історичної перспективи, предметно аналізуючи ідеології, політичні вектори та культури, що зробили свій внесок у трагічні події.
ДЛЯ КОГО
Для всіх, хто цікавиться історичними та політичними процесами у світі, хто досліджує ризики ядерної енергетики.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Сергій Плохій розкриває невідомі факти про Чорнобиль, Фукушіму, Киштим, ядерні випробування на острові Бікіні, а також аварії на станціях «Віндскейл» та «Три-Майл-Айленд». Розповідаючи про ці шість жахливих інцидентів, науковець досліджує ризики ядерної енергетики як для військових, так і для мирних цілей, водночас пропонуючи яскравий опис того, як люди й уряди ухвалюють рішення за надзвичайних обставин.
ПРО АВТОРА
Сергій Плохій — український історик, автор популярних історичних видань українською та англійською мовами. Лауреат Шевченківської премії за книжку «Брама Європи» (2015) та премії фундації Антоновичів (2015). Викладав в Україні, Канаді, США. З 2013 року — директор Українського наукового інституту Гарвардського університету (США).
ВІДГУКИ
Захопливе дослідження атомної ери та її небезпек... Ретельно досліджена історія і своєчасне чтиво.
Financial Times
Приголомшливо... Плохій зрозуміло пояснює складні науково-технічні процедури та зображує пронизливі портрети ключових гравців у кожному епізоді.
Publishers Weekly
ЦИТАТИ
Про наслідки ядерного вибуху
Науковці з дослідницької станції в зараженій зоні всебічно вивчали дію радіації на навколишнє середовище. По-перше, дозиметристи і вчені встановили, що радіація впливала на ріст і розвиток дерев. Зокрема, у радіусі приблизно 12,5 кілометра від епіцентру вибуху сосни пожовкли і врешті-решт загинули. Сосни поза цією зоною зазнали різноманітних деформацій.
Смерть пташок і тварин не пов’язували з радіацією — насправді ж популяція тварин зросла, позаяк влада обгородила місцевість, і її більше не використовували для сільського господарства. За зиму 1957–1958 років рівень радіації у кронах дерев зменшився майже вдесятеро, тому навесні пташки, які відлетіли восени, майже не зазнали опромінення. Однак коли вони почали живитися ягодами з украй забрудненої землі, то також постраждали. Ще більше за тварин постраждали риби: за п’ять років після вибуху зменшилася популяція коропа і карася звичайного. На зиму вони заривалися в мул на дні, а він був дуже радіоактивним.
Недовіра до атомної енергетики
Головна причина глибокої недовіри до атомної енергетики й урядів, які її пропагують, полягає в низці ядерних аварій, які з 1950-х років переслідують галузь чи то у військових, чи то в цивільних іпостасях. Цивільний ядерний сектор сколихнули три великі аварії: аварія на «Три-Майл-Айленді» 1979-го, Чорнобильська катастрофа 1986-го і розплавлення Фукушімських реакторів 2011-го. Вони не тільки породили в загалу глибоке занепокоєння безпечністю ядерних реакторів, а й, що зовсім неочікувано, зробили атомну енергетику циклічною. Після кожної аварії кількість побудованих і запущених реакторів падала.
Уривок з книги
