Фотокнига «Чипси: Українські наївні мозаїки, 1950–90» фотографа Євгена Нікіфорова та історикині мистецтва Поліни Байцим документує зникоме явище на периферії мистецтва та суспільного життя.
Архів, зібраний протягом 2013–2023 років, задуманий як книжка у 2019-му, представляє мозаїки невідомих авторок і авторів у стані їхнього напіврозпаду — коли ті вже втратили первинне сяйво, руйнуються або йдуть у нижні шари фасадів і міських панорам. Наївні мозаїки часто є буденним тлом для місцевих мешканців або ж незручним і проблематичним матеріалом у процесах трансформації публічних просторів.
У книжці вони опиняються в фокусі уваги як явище, що порушує питання про пам’ять і простір, минуле й теперішнє, самовираження й наслідування, а також фіксує крихкість монументального, що, наче чипси, врешті-решт стало крихтою на дні пачки.
