Ми здобуваємо у спадок від своїх батьків не тільки біологічні гени, а й травми поколінь. Разом із сімейними таємницями й дитячими спогадами вони міцно вплітаються у наше життя і непомітно формують характери, вчинки й поведінку. То як жити, коли травми поколінь переслідують, мов примари? Як відпустити минуле і розпочати власний шлях?
Психотерапевтка Ґаліт Атлас поєднала власний досвід, історії своїх пацієнтів і основи психоаналізу, щоб продемонструвати, як наші сьогоднішні страхи й проблеми пов'язані з емоційним спадком батьків, бабусь і дідусів. Написана доступно і з глибоким співчуттям, ця книжка проникає у найпотаємніші закутки людської психології і допомагає віднайти шлях до зцілення.
«Емоційний спадок» надихає відкинути усі упередження та хвилювання й зануритися у власну сімейну історію. Адже тільки проживши наше минуле й залишивши старі травми позаду, ми зможемо впевнено і легко рухатися до майбутнього.
Чим хороша ця книжка:
- Написана професійною психотерапевткою на основі сесій з реальними клієнтами та запитами.
- Досліджує заборонені почуття та спогади, які наша свідомість забуває або перетворює на банальність, а також подробиці особистої історії, яких ми насправді не знаємо й не пам’ятаємо, адже зберігаємо відданість людям, яких любимо.
- Проливає світло на зв’язки між минулим, теперішнім і майбутнім та порушує питання: як рухатися вперед?
Про авторку:
Ґаліт Атлас — всесвітньо відома психоаналітикиня, викладає психотерапію та психоаналіз у Нью-Йоркському університеті, цікавиться переосмисленням проблематики сексуальності й людських бажань, має приватну практику на Мангеттені.
Цитати з книжки
Про витіснення:
Витіснення — емоційний захисний механізм, який робить спогади банальними й беззмістовними. Витіснення захищає нас, відокремлюючи спогад від його емоційного навантаження. У таких випадках травма зберігається у свідомості як «дріб’язкова», «неважлива» подія. Відсутність зв’язку між уявленнями і почуттями захищає нас від надміру спустошливих почуттів, але водночас ізолює травму й заважає її осмислити.
Про вплив емоційно недосяжної матері на майбутнє дитини:
Французький психоаналітик Андре Ґрін запровадив термін «мертва мати» на позначення недосяжної матері, зазвичай депресивної й емоційно відсутньої. Ґрін описав травмовану й відсторонену матір із відмерлими емоціями. Він пояснив, що зазвичай емоції матері відмирають унаслідок втрати, а дитина до кінця життя відчайдушно намагається віднайти зв’язок із матір’ю, воскресити її, повернути до життя. Будь-яка дитина, чий найбільший страх — бути покинутою, наполегливо намагатиметься віднайти зв’язок із матір’ю й робитиме що завгодно заради близькості з нею, певною мірою навіть жертвуватиме собою.
Про таємниці раннього дитинства:
Перший рік життя немовляти має колосальний вплив на його чи її майбутнє, але дослідження раннього дитинства пацієнта — надзвичайно делікатний процес, адже ми покладаємося на розповіді інших людей і те, що вони дозволяють собі казати, знати й навіть пам’ятати. Таємниці раннього дитинства — це ще не сформовані події, які залишають сліди у свідомості, проте в них немає сюжету. Отже, вони — кістяк нашого існування. Такі таємниці ховаються всередині нас, хоча саме вони нас формують.
Уривок з книги