Війна змінила світ. Зневірившись у владі, молоді хлопці звалили собі на плечі долю країни і тепер несуть її. Терпляче несуть, не жаліються. Гинуть у вогні війни, стрункими рядами підносяться з пекла до раю. Але ні стогону з їхніх вуст, ні дорікань…
І що залишається їхнім матерям? Зануритись в море свого горя, розчинитися в сльозах? Чи проклинати до скону і владу, і долю?
Богдана Малинчук обрала інший шлях. Вона заступила в строю загиблого сина, приміряла на себе долю солдата. Але жінка і гадки не мала, що на лінії вогню їй доведеться зустрітися із своїм минулим. Обличчя в обличчя, очі в очі… Й одному Богу відомо, що візьме гору: ненависть до ворога чи співчуття до матері.
Уривок з книги
