Кайя все життя спостерігає за безкраїми луками на узбережжі — маршами. Вона самотня посеред цієї дикої природи, їй доводиться в усьому покладатися лише на себе. З-поміж рідних у неї залишився тільки батько, але йому байдуже до доньки. Побоюючись, що її знов покинуть, Кайя не підпускає до себе нікого й ховається від проблем, як це роблять раки, за якими вона любить спостерігати. Та на все свій час, і одного разу дівчина усвідомлює, що ладна розділити з кимось свій закритий від сторонніх очей світ.
Це роман про вихід із зони комфорту, пошук однодумців і дорослішання без втрати власної особистості, хай би якої думки про це було оточення.
Уривок з книги
