Хазарське царство кілька століть володіло узбережжям Каспійського моря та нижньою течією Волги й Дону. Але часи його панування добігають кінця. Київський князь Святослав намагається відсунути кордони своєї держави і відкрити собі доступ до багатих південних країн та Шовкового шляху. Він об’єднує північні народи і під знаком військового меча веде їх проти Хазарії та її союзників.
Каган і бек, найвищі керівники Хазарії, посилають на кордон величезне військо, проте існує загроза, що й воно не захистить квітучу цивілізацію від нападу нещадних варварів. Ілля Муромець, Єгор Святогор, Микула Селянович й інші княжі богатирі, перебуваючи у далекій мандрівці та у вирі бойових зіткнень, поступово усвідомлюють, що найлютішим їхнім ворогом є не ворожі війська, а темрява, що поглинає їхні серця. Засіяв цю темряву той, кого вони колись мали за друга. Кощій, званий раніше Вольхом, ступає кривавим шляхом, маючи власні зловісні цілі.
Уривок з книги
