Ця книжка — відповідь на найпоширеніше питання батьків: що найважливіше я можу зробити, щоб мої діти стали успішними й комфортно почувалися в житті?
А для цього треба не власна ідеальність, сотні посібників про виховання, дорогі садочки й розвивальні гуртки. Важливіше — бути поруч і якісно проводити з дитиною час.
Деніел Сіґел і Тіна Брайсон пропонують компоненти, з яких складається якісна присутність: захищеність, помітність, підтримка і впевненість. У книжці вони докладно розповідають про кожен складник, що допомагає побудувати здорові та приязні стосунки з дитиною й нарешті відчепитися від себе. Адже всі батьки неідеальні, але є ті, що поруч, підтримують, люблять, захищають. І саме вони створюють умови для надійної прив’язаності й здорового розвитку дитини.
ПРО АВТОРІВ
Деніел Сіґел — психіатр, засновник-співдиректор Дослідницького центру усвідомленості в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, виконавчий директор освітнього центру з міжособистісної нейробіології The Mindsight Institute. Зробив значний внесок у розуміння дитячого виховання і функціонування мозку завдяки численним публікаціям як для професійної, так і для широкої аудиторії.
Тіна Брайсон — директорка мультидисциплінарної клінічної практики The Center for Connection, психотерапевтка, мама трьох хлопчиків. Надає терапевтичну допомогу дітям молодшого віку й підліткам, проводить семінари для батьків у всьому світі.
ВІДГУКИ
Книжка розкриває проблеми сучасного виховання й у легкій формі розповідає, що насправді потрібно дітям від дорослих.
Венді Моґел, психологиня і спікерка на теми ефективного батьківства
Автори перетворили власну батьківську мудрість, що ґрунтується на дослідженнях нейробіології та глибокому співчутті до потреб дітей, на концепцію «я поруч». Також вони поруч із батьками, знають їхні страхи і тривоги, надії та мрії, і вказують доступний шлях до того, щоб побачити й заспокоїти дітей, а також створити безпеку та захищеність.
Лоуренс Коен, психолог, автор ігрового підходу до виховання
ЦИТАТИ
Кожна людина неодмінно зазнає болю, що й казати про розчарування, досаду, невдоволення тощо. Ваше завдання як батьків — не усунути з їхнього життя неприємності й невдачі, а озброїти інструментами та емоційною стійкістю, необхідною, щоб витримувати життєві шторми і йти крізь них пліч-о-пліч.
«Історія дитинства не визначає нашої долі». Якщо розібратися у своєму минулому, воно не диктуватиме вам умови в теперішньому й майбутньому. Не варто тікати від свого минулого, не варто заганяти себе в його полон. Пам’ятаймо: там, куди спрямовується увага, збуджуються нейрони. А там, де збуджуються нейрони, виникають зв’язки. Ніколи не пізно проаналізувати своє минуле, розібратися у своєму житті. Це допоможе вам змінити стосунки не тільки з дітьми, а й із самими собою, адже ви створите нові зв’язки у своєму мозку.
Захищеність — антитеза загрозі. Це також перший крок до міцної прив’язаності: піклувальник допомагає дитині бути захищеною, а отже дитина відчуває захищеність. Відчуття захищеності виникає з фізіологічного досвіду безпеки для нервової системи і породжує глибоку довіру. Це уможливлює оптимальний розвиток і життєстійкість перед лицем випробувань. І все це починається з того, що піклувальник послідовно надсилає дитині послання: «Я поруч. Я тебе захищу. Я тебе оберігатиму, і ти будеш у безпеці».
Захищеність істотно впливає на те, як ми з дитинства взаємодіємо з оточенням. Регуляторні мережі в мозку переважно формуються протягом перших трьох років життя. У процесі дорослішання в дитячому й підлітковому віці префронтальна кора розвивається, й багато що залежить від того, чи була дитина забезпечена відчуттям захищеності. Якщо ні, то вона постійно зберігає пильність і перебуває в тривожному стані, вишукуючи небезпеки і намагаючись самотужки подбати про свою захищеність.
Уривок з книги
