У комплект входять книги:
Мислення швидке й повільне
Досить уже помилок. Як упередження впливають на наші рішення (мяка обкладинка)
Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі
Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот
Наукове мислення. Аргументовані способи не приймати все на віру
Критичне мислення
(Ціна комплекту нижче суми ціни кожної з книг окремо)
"Мислення швидке й повільне"
Зазвичай ми вважаємо, що діємо раціонально. Але чи справді це так?
На основі досліджень із когнітивної та соціальної психології Деніел Канеман розкриває таємниці роботи людського мозку, описує неусвідомлені упередження, властивості інтуїтивного та усвідомленого мислення, роль емоцій в оцінних судженнях. Без цих знань ви ризикуєте зробити неправильний вибір у магазині, інвестувати в неуспішні проекти й загалом приймати неправильні рішення.
«Мислення швидке й повільне» навчить вас ефективно користуватися обмеженим ресурсом уваги, ухвалювати рішення в умовах невизначеності й удосконалювати власні судження. Утім книжка не є сухою інструкцією з експлуатації мозку. Це психологічна драма з двома дійовими особами у вашій голові — інтуїтивним та усвідомленим мисленням.
"Досить уже помилок. Як упередження впливають на наші рішення"
Набридло помилятися й постійно обирати щось не те? Ця книжка — посібник з когнітивних упереджень і логічних хиб, який показує, чому в деяких випадках ми діємо не дуже раціонально, бо наш мозок автоматично приводить нас до помилкових думок та емоційних реакцій. Вони спотворюють наше сприйняття ситуації й роблять його максимально далеким від реальності.
Автор детально на реальних прикладах з історії, політики та бізнесу пояснює, які упередження сформували ті чи інші явища, та після кожного розділу дає коротке резюме щодо описаного упередження, аби закріпити його усвідомлення. Тож завдяки цій книжці читач зможе навчитися виявляти хиби у своєму мисленні та приймати більш зважені рішення.
"Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі"
Як часто вам здається, що вас дурять в інтернеті? Або ви усвідомлюєте, що це маніпуляція чи шахрайство, проте не розумієте, навіщо й кому вона потрібна?
Facebook-тест “Який святий тобою опікується”, повідомлення “Завтра Viber буде платним — перешли це далі і для тебе він залишиться безкоштовним”,
прохання “Перешліть це повідомлення, і ми перерахуємо 1 цент на лікування” та ще тисячі інших варіантів мають одну мету — обманути вас.
У книжці “Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі” зібрані основні маніпуляції та шахрайства цифрового світу у форматі “суть — причина — наслідки — що робити”. Простою мовою на конкретних прикладах.
"Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот"
Постійний представник України в Раді Європи Дмитро Кулеба написав книжку про поведінку в інформаційному просторі та роботу з комунікаціями в Україні. «Війна за реальність: Як перемагати у світі феиків, правд і спільнот» це справжній посібник з захисту персональних даних, розвитку критичного мислення та протидії маніпуляціям в епоху масової інтернетизації та діджиталізації.
Орієнтуючись на приклади з Украіни, інших краін та досвід компаніи, автор проаналізував, як відбувається віина за реальність та виокремив п’ять правил, які допоможуть у ніи перемогти. Основним поштовхом до написання книжки була анексія Криму та початок збройної агресії зі сторони Росії, адже брехня та маніпуляції, які поширюються за допомогою інтернету стали невід’ємною частиною цієї війни. Й українське суспільство виявилося не готовим захищати свій інформаційний простір.
"Наукове мислення. Аргументовані способи не приймати все на віру"
Наші органи чуття практично цілодобово постачають нам інформацію про навколишній світ. Мозок аналізує всі ці дані та формує уявлення про істинне чи хибне. Втім, на жаль, людський зір, смак, нюх не є досконалими, а наш розум інтерпретує ці відчуття суб’єктивно. Так у цілком упорядковану картину світу може закрастися помилка, і ти вже не розумієш — вірити власним очам чи покладатися на чужі слова? Цю дилему допомагає розв’язати наука, а саме науковий стиль мислення.
У цій книжці науковець Олександр Рундель розповідає про інструментарій, яким користуються вчені, щоб пізнавати світ. Як досвід перетворюється в наукові теорії? Чим відрізняється наука від псевдонауки? Чому найпростіше пояснення іноді найправильніше? Чи є межа в здорового скептицизму? Чому світогляд циніка повертає нас до печерного мислення?
Про все це розповідає автор, водночас пояснюючи, чому не варто вірити «відкриттям», зробленим у секретних лабораторіях, і до чого тут наукова спільнота.
Між знаннями та користю не можна ставити знака рівності. Але знання є чудовим інструментом, щоб якусь користь від нього таки отримати. І якщо розглядати науку як інструмент у руках суспільства, то було би непогано, якби воно знало, що з цим робити, впевнений Олександр Рундель.
"Критичне мислення"
«За кілька останніх десятиліть ми стали свідками стрімкого пришвидшення появи нових знань разом із небаченим доступом до інформації за допомогою цифрових пристроїв, які постійно з нами. Однак хибні судження так само переслідують нас на особистому й суспільному рівні. Ба більше — наша нездатність оцінювати правдивість і надійність інформації в наших незліченних кишенькових Александрійських бібліотеках означає, що ми з великою ймовірністю можемо повірити неправдивій інформації та дійти неправильних висновків на підставі «фактів», які можуть згодовувати нам ті, хто достатньо розуміється на недоліках людського мислення, аби нами маніпулювати.
…Деякі коментатори виборів у США 2016 року, наприклад, доходять висновку, що багато американців ухвалюють рішення спираючись радше на емоції, ніж на розум, і натякають, що здатність громадськості мислити критично або відсутня — або дуже крихка. Та не конче цікавитися політикою, щоб побачити проблеми, пов’язані з браком критичного мислення. Скількох імпульсивних покупок, поганих кар’єрних рішень, безґлуздих сварок із близькими та інших проблем можна було б уникнути, якби ми могли натренувати свій мозок знаходити й оцінювати докази, розташовувати їх у певній структурі для аналізу та засновувати рішення на правилах, які захищають здоровий ґлузд від часів Сократа й Арістотеля?»
