У багатьох кампусах американських вишів щось пішло не так. Виступи спікерів зриваються протестувальниками. Студенти та професори кажуть, що ходять навшпиньках і бояться чесно говорити. Масштаби депресій, тривожності та самогубств зростають, і не лише в університетах, а й серед інтернет-покоління загалом. Як це сталося?
Автори доводять, що ці проблеми є наслідком трьох жахливих ідей, які проникають в освіту та дитяче виховання: 1) Те, що вас не вбиває, робить вас слабшим; 2) Завжди довіряйте своїм почуттям; 3) Життя — це битва між добрими й лихими людьми.
Ці три великі неправди суперечать основним психологічним принципам та давній мудрості багатьох культур. Виховуючи дітей таким чином, ми робимо їх більш крихкими й не підготовленими до дорослого життя. Як змінити цей хибний вектор, що впливає на молодь по всьому світу, читайте у книжці.
Автори досліджують безліч суспільних тенденцій, що впливають на формування ментальної крихкості молодого покоління у США. Зокрема, вони аналізують параноїдальне батьківство, зникнення вільної дитячої гри, одержимість безпекою на всіх ланках американської освіти: від дитсадка до університетів, а також вплив інтернету, соцмереж та гаджетів. Книжка містить детальні практичні поради з використання когнітивно-поведінкової терапії для зміцнення психічного здоров’я серед молоді й дорослих.
ПРО АВТОРІВ
Ґреґ Лук’янофф — президент і генеральний директор Фонду прав людини в освіті (FIRE). Випускник американського університету та юридичної школи Стенфорда. Спеціалізується на питаннях свободи слова у вищій освіті.
Джонатан Гайдт — соціальний психолог, професор етичного лідерства у бізнес-школі Нью-Йоркського університету. Має ступінь доктора філософії із соціальної психології, викладав протягом 16 років у Вірджинському університеті.
ВІДГУКИ
«Університети, що мають бути форумами для відкритих дебатів, розвивають репутацію догматизму й нетерпимості. Гайдт і Лук’янофф, шановані прибічники свободи слова, пропонують глибокий аналіз сучасних проблем у вишах».
— Стівен Пінкер, професор Гарвардського університету.
«Швидкість, із якою погіршилося життя в кампусах [американських вузів], є одним з найважливіших відкриттів, зроблених авторами в цій важливій, якщо не тривожній книжці».
— Ніл Ферґюсон, Sunday Times.
ЦИТАТИ
Що вас не вбиває, робить вас…
Перша велика антиістина — антиістина крихкості. Що вас не вбиває, робить вас слабшими. Звісно, оригінальний афоризм Ніцше «Що вас не вбиває, робить вас сильнішими» не цілком істинний, якщо сприймати його буквально; дещо може вас не вбити, але травмувати й покалічити назавжди. Однак сам факт того, що ми вчимо дітей, буцімто невдачі, образи та болісний досвід завдадуть їм тривалої травми, шкідливий.
Людям потрібні фізичні та психологічні виклики й навантаження, інакше ми слабнемо. Наприклад, м’язам і суглобам для нормального розвитку необхідні навантаження. Якщо забагато відпочивати, м’язи атрофуються, а суглоби стають менш рухливими, серце та легені починають працювати гірше, утворюються тромби. Без сили тяжіння м’язи й суглоби космонавтів слабнуть.
Діти в тепличних умовах
Є давній вислів: «Готуй дитину до шляху, а не шлях до дитини». Але в наш час, здається, ми робимо точнісінько навпаки: намагаємося забрати зі шляху все, що може дитину засмутити, не усвідомлюючи, що робимо помилку. Захищаючи дітей від різних видів досвіду, який може їх засмутити, ми значно збільшуємо ймовірність того, що ці діти не зможуть упоратися з подібними проблемами, вийшовши з-під нашої опіки.
Сучасна одержимість захистом молоді від того, щоб вона не почувалася «в небезпеці», — на нашу думку, одна з (кількох) причин стрімкого зростання показників депресії, тривожних розладів та самогубств серед підлітків.
Сторінки з книги
