Ви чули, що мова — це насильство, а наука — сексистська? Можливо, вам говорили, що ожиріння — це здорово, або що не існує такого поняття, як біологічна стать, чи що лише білі люди можуть бути расистами? Зізнайтеся, вас бентежать ці ідеї. І ви ніяк не збагнете, як їм вдалося так швидко кинути виклик усьому західному суспільству.
Гелен Плакроуз і Джеймс Ліндсей простежили еволюцію цих ідей від французького постмодернізму до сьогодення. Автори доводять: постмодернізм не помер. Навпаки, він вийшов за межі університетів і переріс у «священну війну» проти Заходу, науки, свободи слова й лібералізму.
Тепер постмодернізм — це квазірелігія ідентичності, яка має свою догматику та войовничих адептів, сповнених рішучості навернути інакодумців, а інакше — змусити їх мовчати. Утім, автори певні: мовчати ми не маємо права.
ДЛЯ КОГО
Для всіх, кого цікавлять питання гендеру, раси, ідентичності та підводні камені в їх розумінні.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Це праця про дражливі питання сучасності. Але водночас це глибокий та авторитетний погляд науковців. До речі, книжку радять прочитати наукові світила Стівен Пінкер і Річард Докінз.
ПРО АВТОРІВ
Гелен Плакроуз — ліберальна політична письменниця й спікерка. Працює редакторкою журналу Areo, є авторкою багатьох нарисів про постмодернізм, критичну теорію, лібералізм, секуляризм та фемінізм.
Джеймс Ліндсей — математик з досвідом роботи в галузі фізики. Досліджує психологію релігії, авторитаризм та екстремізм. Його нариси з’являлись у Wall Street Journal, Los Angeles Times, Philosophers Magazine, Scientific American і Time.
ВІДГУКИ
«Чимало людей спантеличені сплеском woke-активізму, війни за соціальну справедливість, інтерсекційності та політики ідентичності, які вилилися з академічних кіл та затопили інші сфери життя. Звідки вони взялися? Які ідеї за ними стоять? Ця книжка розкриває на диво неглибокі інтелектуальні коріння рухів, які, здається, пронизують нашу культуру».
Стівен Пінкер, професор Гарвардського університету
«Якщо ви щиро хочете зрозуміти, що таке постмодернізм, прочитайте цю винятково добре обґрунтовану книжку, написану двома шляхетними героями Просвітницького проєкту».
Річард Докінз, професор Оксфордського університету
ЦИТАТИ
Нова «політкоректність» руйнує свободу слова
Майже щодня ми дізнаємося про те, як когось звільнили, «скасували» чи публічно зганьбили в соцмережах, часто за те, що ця людина сказала чи зробила щось, у чому побачили прояв сексизму, расизму або гомофобії.
Інколи такі звинувачення мають підставу, й ми можемо втішатися думкою, що бузувір отримав «заслужене» покарання за свої ненависницькі погляди.
Проте дедалі частіше такі звинувачення базуються на сумнівних тлумаченнях і спотворених міркуваннях. Інколи виникає відчуття, що людина, яка має добрі наміри, а ще й цінує загальнолюдську свободу та рівність, мимовільно вимовляє щось таке, що суперечить новим правилам дозволеного мовлення, і це має руйнівні наслідки для її кар’єри та репутації. Це дивно й неприродно для культури, яка звично віддає пріоритет людській гідності, а тому цінує доброзичливе тлумачення і толерантне ставлення до широкого спектра поглядів.
Щонайменше це руйнує культуру свободи слова, яка добре слугувала ліберальним демократіям упродовж більше ніж двох століть, адже тепер хороші люди вдаються до самоцензури, щоби не сказати чогось «хибного». У гіршому ж разі це перетворюється на злісну форму цькування, а якщо таке ставлення інституціоналізується, то й на новий авторитаризм у нашому середовищі.
Уривок з книги
