У комплект входять книги:
Кайдашева сім’я
Тіні забутих предків
Марія
Украдене щастя
Жовтий князь
Чорна рада. Хроніка 1663 року (міні)
Місто (міні)
(Ціна комплекту нижче суми ціни кожної з книг окремо)
"Украдене щастя"
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.
Однiєю з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знаковою для багатьох театрів і сьогодні є пєса Івана Франка «Украдене щастя», в центрі якої три постаті: підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий — жандарм. Драма Франка переростає у трагедію високої напруги, притчу про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
"Марія"
Улас Самчук (1905—1987) — український письменник, журналіст, публіцист, спадщина якого велика і різноманітна. Він писав не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію, його вважають «літописцем українського простору». Самчука свідомо замовчували в радянські часи. Лише в незалежній Українській державі твори письменника почали видаватися на його батьківщині.
У романі «Марія» (1934) автор першим розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства — автор художньо осмислює трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації і підносить образ селянки Марії до символу цілої України.
"Тіні забутих предків"
До видання увійшли кращі твори талановитого українського письменника, блискучого новеліста, послідовника І. Франка, майстра слова Михайла Коцюбинського (1864—1913) — «Тіні забутих предків», «Коні не винні», «Intermezzo», «Сміх» та інші.
Невеликі за обсягом, проте психологічно напружені твори, в яких письменник зобразив живі й правдиві образи, належать до найвищих досягнень української класичної прози.
"Кайдашева сім’я"
Іван Нечуй-Левицький (1838—1918) — видатний український письменник-реаліст, який написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, казок, п’єс з народного життя. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.
За словами Івана Франка, повість «Кайдашева сім’я» належить до «найкращих оздоб українського письменства». Ми зустрічаємося з героями: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їх синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сімї, коли дорослішають діти, обирають собі пари і починається інше життя.
"Чорна рада. Хроніка 1663 року"
Пантелеймон Куліш (1819—1897) — визначний український письменник, просвітитель і гуманіст, один із фундаторів української національної свідомості і нової літератури. Письменницький талант Куліша виявився у різних художніх жанрах: він писав прозу, вірші, поеми, драми, багато перекладав.
В історію української літератури увійшов насамперед як автор першого історичного роману «Чорна рада», в якому відтворив події 1663 року, коли після смерті Богдана Хмельницького почалася запекла боротьба за гетьманську булаву.
"Місто"
Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав у ньому молодь, яка на початку 1920-х років потягнулася із сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто.
Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами.
"Жовтий князь"
Творчість Василя Барки (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет, 1908—2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.
Роман «Жовтий князь» (1958—1961) — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. Цей алегоричний образ перетворюється на обєкт ненависті не лише простого люду, а й самого читача.
