| Автор | Володимир Горбулін |
| Видавництво | Брайт Букс |
| Сторінок | 280 |
| Рік | 2019 |
| ISBN | 978-617-7766-01-7 |
| Обкладинка | тверда |
| Мова | Російська |
| Формат | 60x100/16 (145х240 мм.) |
Первые 30 страниц книгиПрочитав останню книгу Володимира Горбуліна «Мой путь в зазеркалье».
Книга містить унікальний матеріал особистого спілкування автора з усіма президентами України та першими особами цілого ряду держав.
Володимира Горбуліна називають майстром політичного закулісся та сірим кардиналом. Нині він є одним із найавторитетніших аналітиків та інсайдерів української політики і Нової України в цілому.
Дуже раджу прочитати цю книгу всім, хто прагне глибше зрозуміти українське державотворення, а також ті виклики, які сьогодні стоять як перед нашою країною, так і перед світом в цілому.
Нижче викладаю кілька тез із книги:
- В Україні з початку 21 століття не припиняється шабаш непрофесіоналізму. Якщо в основу кадрових рішень не покласти професіоналізм і порядність, цій державі ніхто ні в чому не допоможе.
- Коли влада занадто захоплена війною повноважень, до стратегічних рішень і масштабних завдань просто не доходять руки. Президент і глави інших гілок влади схожі на плетчих інтриги павуків, які привчили громадськість задовольнятися поверхневими рішеннями, прийнятими в результаті настільки ж поверхневих компромісів.
- У 2014 році Росія зібрала плоди, дозрілі на грунті кричущої бездіяльності української влади протягом 20 років. Якби в країні проводилася послідовна інформаційна, промислова і соціальна політика, нинішній сумної ситуації вдалося б уникнути.
- Для Німеччини Північний потік 2 - це вибір стратегічного партнерства між США та Росією. Судячи з усього, Берлін зробив свій вибір. Для Німеччини це означає тотальне домінування в Європі при одночасному сильнішому протистоянні з США.
- Сучасний світ являє собою досить агресивне середовище з непередбачуваними сценаріями розвитку. Україна в цьому світі виглядає практично беззахисною, з її застарілою концепцією безпеки і суперечливою зовнішньою політикою.
- Безперечно, національні інтереси України і зовнішньополітичні інтереси США збігаються. Однак це не означає, що вони будуть такими постійно або що прийнятні для США рішення будуть прийнятні і для України.
- Характерними особливостями світового суспільно-політичного розвитку стають процеси дезінтеграції та фрагментації національних держав, активізація етнічного націоналізму і сепаратизму.
- Відсутність політичної волі призводить до латентної підтримки агресора і міжнародних злочинців, дає їм простір для маневру і надію уникнути покарання.
- На рубежі 2030 наша країна має всього два шляхи: або стати сильною державою, або зіткнутися з реальною небезпекою поглинання.
- Щоб зробити ривок, Україна повинна вирішити головну внутрішню проблему - домогтися консенсусу всередині еліти, поширити цю згоду на все суспільство, що стане прообразом великої національної ідеї, цементуючої суспільство.
- Відбулася втрата розуміння Україною своєї унікальності та значущості для світу. Це прирекло її на провінційне існування, на хутірську типологію розвитку. Ймовірно, тому до цих пір в Україні не визріла національна ідея і прагнення до реалізації глобальних національних амбіцій.
- Після розширення НАТО до кордонів колишньої радянської імперії Україна опинилася на цивілізаційному перехресті. Її геополітичне значення різко зросло, одночасно з'явилися і неосяжні ризики у вигляді залежності країни від зовнішніх чинників. Однак саме це є одночасно і козирем України - виняткове геополітичне становище здатне перетворити країну не тільки в своєрідний міст між Європою і Азією, а й в регіонального лідера.
