Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності

Павло Ткаченко

Дуже гарно написана книжка, яка пояснює, що таке Україна, як вона виникла і що пройшла за більш ніж 1000 років своєї історії. Важливо ознайомитись, бо вона – базове джерело про історію України для сучасного західного читача. Хочеш бути зрозумілим – спочатку зрозумій, що знає і як мислить твоя авдиторія.

Книжка є такою собі передмовою для книжок про поточну війну, показуючи, які кордони – географічні, політичні, релігійні, культурні – проходили в той чи інший час через сучасну територію України. Всі вони сформували те середовище, в якому створилася сучасна українська нація – багатогранна і комплексна, де чорно-білі розділи (захід – схід, українець – росіянин, католик – православний, україномовний – російськомовний, і т.д.) просто не мають сенсу за межами «емоційних дискусій» в соціальних мережах.

Олексій Молчановський

Ця книжка про українську історію. Мені вона ніколи не давалася під час навчання в школі, тому, можливо, зараз я компенсую ті прогалини та втрати. Не скажу, що я читаю багато книжок з історії, але часом трапляється. «Брама Європи» Сергія Плохія, який очолює Український науковий інститут в Гарварді стала для мене хітом (я її «з’їв» за два-три дні). Після того захоплення дружина подарувала мені іншу його книжку — «Козацький міф: Історія та націєтворення в епоху імперій», над якою автор працював багато років.

Це було абсолютне відкриття для мене. Я взагалі вперше почув про такий твір, як «Історія Русів» — артефакт, про історію якого розповідає «Козацький міф». Але основне — мене вразила абсолютно детективна (і до кінця так і не відкрита) історія його творення.

Напевно, найбільше мене захоплюють нетривіальні причинно-наслідкові зв’язки. Коли ти дізнаєшся, що те, що є для тебе звичним, типовим, є наслідком якоїсь абсолютно дивної історії. «Історія Русів» — якраз про те. Твір, створений нащадками козацької старшини у Північно-Східній Україні (Північ Чернігівщини), який вони видали за давній літопис, створений Могилевським єпископом, з метою переконати імператорське правління Росії, що вони мають давні права і їхній родовід тягнеться від київських князів. Містифікацію достатньо швидко (за тим часом) розгадали, але цього вистачило, щоби нею захопилися «молоді українські націоналісти», серед яких був Тарас Шевченко. І під цим впливом він почав писати відомі поеми на козацьку тематику.

Сьогодні українську націю без цих козацьких (та інших історичних) поем Кобзаря, як і без архетипів козаків, неможливо уявити. Але той факт, що Шевченко не написав би (або написав, але не так промовисто) ті твори, які потім вплинули на всю націю і якими надихалися так багато наших провідників, без історичної підробки, яку вигадали кілька людей на початку ХІХ сторіччя на території, яка вже навіть не належить Україні, — це просто mind blowing для мене.

Тож якщо ви цінуєте захопливу історичну літературу та/або закручені історії, дуже раджу.